|
12 березня у долю шанованої ювілярки, довгожительки Людмили Михайлівни Сосонович зі Сквири завітав щедрий на поздоровлення, урожайний на  життєві події, багатий на любов і підтримку рідних людей 95-річний ювілей.
З цим прекрасним святом, яке зібрало у привітній оселі ювілярки всю родину, Людмилу Михайлівну привітали голова райдержадміністрації Руслан Лінда, голова районної ради Василь Гриша, міський голова Валерій Скочко, голова районної ради ветеранів війни, праці та Збройних Сил України Микола Шевчук. Керівники бажали ювілярці міцного здоров’я, душевного спокою, радості і довголіття, і щоб сторіччя не забарилося – прийшло з весняними квітами і добром.
Малою батьківщиною Людмили Михайлівни є село Озірна Погребищенського району Вінницької області. Тут вона народилася, зустріла свого судженого Петра Семеновича Сосоновича, спільно з іншими солдатками тяжко працювала, забезпечуючи фронт усім необхідним. До війни трудилася у ланці в місцевому колгоспі, пізніше очолювала 1-шу кінну бригаду в селі Сніжна (теж на Вінничині). Чоловік Петро був військовим. З боями пройшов шляхами Другої світової війни. У подружжя Сосоновичів народилося четверо синів, на жаль, первісток помер ще маленьким.
Виховуючись у багатодітній родині, де, крім неї, зростало ще 8 братів і сестер, Людмила з дитинства була відповідальною, наполегливою у досягненні мети, завжди доводила до кінця те, що починала. Їй можна було довірити будь-яку серйозну справу. Вже у дорослому віці ці риси характеру відзначили односельці, не раз обираючи Людмилу Михайлівну депутатом сільської ради. Змалечку восьмирічна дівчинка доглядала дітей у пана Банецького, якого в селі й досі шанують за підтримку простих людей: Заможна родина віддала власний будинок під школу для сільських людей, сама ж переїхали у маленьку хатину. За хорошу службу від щирого серця вдячні Банецькі подарували Людмилі горщик герані. І це справжнє диво – рослинка витримала випробування часом, не раз змінювала «місце проживання», але й досі радує око, є справжнім талісманом не лише для Людмили Михайлівни, а тепер уже для всього роду Сосоновичів.
15 років тому Людмила Михайлівна переїхала на Сквирщину. Спершу жила в Шамраївці у молодшого сина Анатолія Петровича з дружиною Ольгою Володимирівною. Тепер мешкає у Сквирі у старшого сина Володимира Петровича та його дружини Роми Іванівни..
«У чому секрет довголіття?», - цікавлюся у ювілярки. Вона замислюється. А рідні навперебій розказують: «Наша матуся суворо дотримується посту. Не їсть скоромної їжі по середах і п’ятницях упродовж всього життя. Щодня вранці і ввечері молиться, стоячи біля ікон по 2 години. Багато читає церковної літератури». Віднедавна – в окулярах, які «подарувала держава» на 85-річний! ювілей. Ті окуляри Людмила Михайлівна дуже шанує. Бабуся стала віруючою не від учора. Такою є змолоду. У рідному селі не було церкви – тож ходила пішки в сусіде село Бистрик і в Новофастів за декілька кілометрів. А ще саме Людмила Михайлівна стала ініціатором встановлення у рідній Озірній Хрестів при в’їзді в населений пункт з обох боків. На тих місцях колись стояли такі Обереги. Але з часом люди розібрали їх на сволоки. От якось приснилося брату Людмили Йосипу, що треба відновити ці Святині. Він поділився пророцтвом з сестрою. А коли приснився такий же сон і Людмилі Михайлівні, вона заручилася підтримкою рідних, і зробила все, щоб Хрести таки стояли на тих же місцях, що й колись.
В рідній Озірній з 151 двору, які колись процвітали, залишилося 12. У багатьох будинках вже навіть поросли дерева – так занепало село…А колись же процвітало! Батьки Дарина і Михайло Сосоновичі дуже готувалися до великих православних свят. От, скажімо, на Михайла, гостей не запрошували, але односельці завжди приходили привітати господаря дому з Днем Ангела. Так, в оточенні любові і поваги до людей зростали і їхні дев’ятеро дітей.
Сьогодні свою берегиню оточують любов’ю і турботою сини Володимир та Анатолій з сім’ями, 8 внуків, 10 правнуків і навіть 2 праправнуки Макарчик і Максимко. Провідують другу матусю 23 хрещеників. Тісні родинні стосунки підтримує з дорогою сестрою молодший (83-річний) брат Іван Михайлович, який мешкає з родиною у селі Самгородок.
Оксана СЛАВІНСЬКА.
На знімку: разом з ювіляркою Людмилою Михайлівною – члени родини: син Володимир Петрович з дружиною Ромою Іваноівною, Анатолій Петрович з дружиною Ольгою Володимирівною, внучка Людмила (названа на честь бабусі), правнучок Рустам, внуки Даша і Влад, племінниця Галина Дмитрівна, а також голова райдержадміністрації Руслан Лінда, голова районної ради Василь Гриша, міський голова Валерій Скочко, голова районної ради ветеранів війни, праці та Збройних Сил України Микола Шевчук.
Фото Світлани ГАВРИЩУК.
|
